ПРОХА́ННЯ, я, с.
1. Ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; просьба. Вона докоряла йому в тому листі, що він не прийшов до неї з візитом в Кишиневі, не вважив на її щире прохання (Н.-Лев., VI, 1966, 71); Він звернувся до парубків з проханням доглянути його коні (Коцюб., І, 1955, 240); — Джантемир попросив мене передати.. прохання від нього і від усього аулу, щоб допомогли їм винищити вовків (Тулуб, В степу.., 1964, 206); На його настійливе прохання, відрядили Захара на літню практику на Україну, до Уманського лісництва (Ле, Право.., 1957, 93).
2. Письмове клопотання, заява, складена за офіційно встановленою формою. Дарка Діброва успішно склала в місті іспит на вчительку і зразу ж написала десятки прохань в різні округи на посаду (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 37); В 1781 р. Соколов подає прохання в Державну медичну колегію про допущення його бо екзамену на вчений ступінь доктора (Видатні вітч. географи.., 1954, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 335.