ПРОХУРКОТІ́ТИ, ти́ть, док., розм.
1. Док. до хуркоті́ти. Звилась з окопів ракета, прохуркотіла над ними, потріскуючи й розсипаючи сліпучі бризки (Кучер, Чорноморці, 1948, 146).
2. Хуркотіти якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 342.