ПРОЧИТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. прочита́ти. Солдат шарпнув документ, обдивився з усіх боків, як щось брудне й таке, що зовсім не вимагає прочитання (Ю. Янов., II, 1954, 59); [Петро:] Один хлопець приніс мені на прочитання свої вірші й просив сказати, чи буде з його писака, чи ні (Сам., II, 1958, 146); Після прочитання [повісті] серед слухачів виникла цікава бесіда (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 21); Деякі, навіть кращі режисери все ще продовжують працювати по-старому, уникаючи свіжого прочитання п’єси (З глибин душі, 1959, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 346.