ПРОЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех.
1. Розчісувати в певному напрямі. Сів [Кадук], спершись на лікті, час від часу нагинаючи лобасту голову, прочісуючи її всіма пальцями обох рук (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 123); Після укладання соломи покрівлю вирівнювали і прочісували граблями, щоб надати соломі бажаного напряму для стікання води (Дерев. зодч. Укр., 1949, 64); Хлопець схопився з лави, чуприну прочесав п’ятірнею (Ле, В снопі.., 1960, 39); Він зупинився перед великим стінним дзеркалом, оглянув себе, поправив чуприну пальцями — ніби солом’яний віхоть граблями прочесав (Тарн., День.., 1963, 223); // Чесанням очищати, вирівнювати, готувати до прядіння (волокно). Прочісувати вовну; Прочесати льон.
2. перен., розм. Детально оглядати, обстежувати яку-небудь місцевість, щоб знайти, спіймати когось. Полковник Пшелуський, аби вислужитись, прочісував села і містечка, вишукував прихильників Довбушевих (Гжицький, Опришки, 1962, 163); Втрачаючи останню надію спіймати шакала, ми прочісували зарості очерету (Веч. Київ, 19.ІІ 1958, 4); Наш начальник сказав, що втекти далеко. шпигун не міг. Він десь у гаю. І ми маємо прочесати гай (Мушк., Серце.., 1962, 222); // також без додатка. Обстрілювати певну місцевість. Його [Берлін] безугавно штурмували, бомбили та прочісували на бриючому польоті наші штурмовики, бомбардувальники й винищувачі (Дмит., Наречена, 1959, 120); На бриючім бувало пролетиш, — прочешеш раз, прочешеш знов удруге (Гонч., Вибр., 1959, 155).
3. тільки недок. Чесати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 347.