ПРОША́К, а́, ч., діал. Жебрак. Приходить до неї прошак, просить подати йому, що ласка її, вона йому і дала цибулю (Сл. Гр.); Глумиться [Яким] старому й молодому, пакостить прошакові (Ков., Світ.., 1960, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 349.