ПРО́ШАРОК, рку, ч.
1. Шар чого-небудь у чомусь іншому, між шарами чогось іншого. На основі вивчення прозорості атмосфери Марса можна зробити висновок, що в ній повинен бути прошарок, який добре поглинає фіолетові та ультрафіолетові промені (Наука.., 6, 1961, 9); Повітря давно застосовується в будівельних конструкціях як теплоізоляційний прошарок (Знання.., 9, 1965, 8).
2. перен. Частина суспільного класу, соціальна група, яка чимось вирізняється в межах класу; верства. Привілейований прошарок пролетаріату імперіалістських держав живе почасти за рахунок сотень мільйонів нецивілізованих народів (Ленін, 30, 1972, 156); Говорить [Г. Сковорода]: «А мій жребій з голяками». Тобто: найбідніші верстви селян має тут на оці Сковорода, найбідніші прошарки трудящих (Тич., III, 1957, 103); В умовах соціалістичного суспільства інтелігенція так само є прошарком (а не класом), але незрівнянно зростає її роль у розвитку науки, культури, в духовному й естетичному житті самого народу (Рад. літ-во, 2, 1968, 7); // Група людей, що виділяється з загального середовища за якими-небудь спільними ознаками. Перебудова партійної роботи на селі сприяла значному зростанню партійного прошарку серед голів, бригадирів та інших керівних працівників колгоспів (Укр. іст. ж., 1, 1960, 6).
3. геол. Тонкий шар якої-небудь гірської породи, грунту між шарами іншої породи, грунту. Коли в будові складок беруть участь товщі глинистих насичених газами порід, а піскуваті прошарки серед них водоносні, то це найсприятливіші умови для утворення грязьових вулканів (Про вулкани.., 1955, 20); Мис був високий, увесь білий, місцями білувато-сірий від вапняку і крейдяних мезозойських прошарків (Тулуб, В степу.., 1964, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 349.