ПРОШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. Пройти, шкутильгаючи. Сахно встигла дуже детально роздивитися на чудного сторожа, поки він, нарешті, прошкутильгав через коридор (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 139).
2. Шкутильгати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 351.