ПРОШЛЯ́ПИТИ, плю, пиш; мн. прошля́плять; док., перех. і без додатка, розм., рідко. Не додивитися, не врахувати чого-небудь; прогавити. — Технічне керівництво не виявило доброї оперативності, але.. і ми дещо прошляпили (Коцюба, Нові береги, 1959, 421); — Прошляпили, — майже прошепотів Розенберг. — І ще як прошляпили! Така проста річ — і не подумати про неї… (Шовк., Інженери, 1956, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 351.