ПРОШНУРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прошнурува́ти. Причепливо сам у себе приймав [Яким Іванович] продукти, вписував до спеціально прошнурованої книги (Збан., Сеспель, 1961, 23); // прошнуро́вано, безос. присудк. сл. Сценарій уже затверджено і, як ведеться, вже «пронумеровано, прошнуровано і скріплено сургучною печаткою» (Довж., III, 1960, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 352.