ПРОШТО́ВХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОШТОВХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся і рідко ПРОШТОВХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Просуватися, пробиратися крізь натовп, штовхаючись. Вона ледве проштовхувалась крізь густий базарний натовп (Донч., Дочка, 1950, 175); Задні проштовхувались наперед, щоб хоч глянути на незвичайного.. щасливця (Гончар, Таврія, 1952, 69); Насилу проштовхнулася вона до чоловіка і зашепотіла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 21); Дядька притиснули з усіх боків. Він, розставивши лікті, проштовхнувся вперед (Мик., II, 1957, 337); Він проштовхався між людей, вийшов з натовпу і раптом побачив за кілька кроків Франка (Сміл., Пов. і опов., 1949, 144).
Не проштовхну́тися — не пройти (про велике скупчення людей, про тісноту). На вулицях людно надзвичайно, в крамницях просто не проштовхнутися (Собко, Стадіон, 1954, 235).
2. тільки недок. Пас. до прошто́вхувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 352.