ПРУДКОКРИ́ЛИЙ, а, е. Який має прудкі крила. Сміх літав, мов прудкокрила ластівка по селу, від танка до танка (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 228); * Образно. Як сарна, ти струнка і мила,.. До тебе думка прудкокрила Летить (Олесь, Вибр., 1958, 383); — Вітри мої! Брати мої любі, милі. Вольні, прудкокрилі! (Тич., І, 1957, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 360.