ПРУЖИ́НИСТИЙ, а, е.
1. Який має здатність пружинити; пругкий, як пружина. У потрібному положенні заточуваний зуб фрези фіксується за допомогою пружинистого упора (Фрез. справа, 1957, 102); [Аркадій:] Дістав сім тонн пружинистого дроту. Вантажать (Підс., Жарти.., 1968, 31); Я був за нього радий, що він їде на бричці, й самому хотілося присісти поруч, бо ще ніколи не сидів на пружинистому сидінні (Томч., Готель.., 1960, 103); * Образно. Орися повернула до себе обличчя Тимка.. і довго мовчки гладила його пружинисті кучері (Тют., Вир, 1964, 220).
2. Позбавлений різкості, але сильний (про рухи); пружний. Пружинистою ходою спускається з каменя на камінь, підходить до мосту стрункий чорновусий косар (Вол., Озеро.., 1959, 25); В її пружинистих рухах відчувалося щось нервове і пристрасне (Тют., Вир, 1964, 12).
3. перен. Тугий, міцний (про тіло, м’язи). Його пружинисті ноги, здавалося, скрипіли, як протези (Дмит., Обпалені.., 1962, 153); // З тугим, гнучким тілом. Коли ж гармоніст зненацька ударив «козачка», з натовпу на середину кола.. вихором вилетів пружинистий, дивовижно легкий юнак (Гончар, II, 1959, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 360.