ПРУЖИ́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до пружи́на. На предметному столику [штатива мікроскопа] закріплено дві металеві пружинки-затискачі, якими закріплюють предметне скло (Практ. з анат. рослин, 1955, 5); Вгорі зі стіни виглядала витяжна труба, закрита кришкою.. Фелікс виліз нагору, відхилив кришку (вона була на пружинці) (Ю. Янов., II, 1954, 40); * Образно. З-під важкого сіро-зеленого каменю, що поріс оксамитним мохом, вилізла тонка пружинка-ящірка (Ів., Вел. очі, 1956, 7).
2. перен. Фігура у танці. Схожі [в українській і молдавській хореографії] і принципи пружинки — коливання корпусу вгору — вниз (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 361.