ПРУССА́ЧЧИНА, и, ж., політ., іст. Те саме, що прусса́цтво 1. Служив [О. Маковей] у австрійській армії і добре пізнав долю жовніра, якого виховували в дусі ненависної пруссаччини (Жовт., 2, 1956, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 362.