ПРУТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що прут 1. Ой пішов дід на подвір’я та взяв за прутину (Чуб., V, 1874, 1131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 363.