ПРЯМУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., рідко. Те саме, що прямува́ти 1. — За дорогу не турбуйся. До пекла навпростець прямуйся Пішком (Котл., І, 1952, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 370.