ПРЯ́НИЧНИЙ, а, е. То саме, що пря́никовий. Вийнявши з кишені пряничного цапа, два цукрові ріжки, яблуко та гілку синього ізюму, він поклав усе це на подушку (Горький, Дитинство, 1947, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 370.