ПРЯ́ХА, и, ж. Те саме, що пря́ля. Добра пряха й на скіпку напряде (Укр.. присл.., 1963, 95); Кобзар ушкварив: «А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха..» (Шевч., І, 1951, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 371.