ПТАХ, пта́ха, ч.
1. Хребетна тварина, яка має тіло, вкрите пір’ям, дзьоб і замість передніх кінцівок крила. Мовчки вирвав він перо Птахові з хвоста й, за шапку Гостроверху застромивши, Далі він собі подався (Л. Укр., IV, 1954, 166); Йде весна, весна співуча, в світ іде нова весна; З нею згоди серце прагне, з нею гнізда в’ють птахи (Зеров, Вибр., 1966, 368); Якийсь великий птах низько пролітає над човном (Донч., V, 1957, 9); * Образно. О серце, знаєш ночі страх, коли свідомість спить, коли незгоди чорний птах літає і квилить! (Ю. Янов., V, 1959, 49); * У порівн. Усі ж то позадирали голови і дивляться, як пан Забрьоха, мов птах який заморський, летить попід небесами (Кв.-Осн., II, 1956, 201); // перен. Те, що нагадує цю істоту зовнішнім виглядом або якимись якостями (про літак, хмару і т. ін.). Моряк — хазяїн трамбака й шхуни, він же й капітан цих парусних птахів (Ю. Янов., II, 1958, 77); Срібний птах приземлився і, пробігши трохи рівним полем, зупинився (Донч., VI, 1957, 93).
∆ Ви́водкові пта́хи́ див. ви́водковий; Ра́йські пта́хи́ див. ра́йський.
◊ Ві́льний птах — людина, незалежна у своїх вчинках, поведінці від кого-, чого-небудь; Перелі́тний птах див. перелі́тний; Ра́нній птах — людина, що рано встає, рано починає працювати. — Не думала я, що ви такий ранній птах, — сказала Густя (Фр., III, 1950, 407); Ще чоловік.. деколи в свято, поки дружина порається біля хати і печі, розкошує до снідання. А жінка — ранній птах: ще сонце у колисці, а вона на ногах (Стельмах, І, 1962, 222); Си́ній птах — казковий символ щастя, ідеалу тощо (за назвою п’єси М. Метерлінка). — Вам не здається, — обізвалась сусідка, — що тепер море як синій птах щастя (Коцюб., II, 1955, 289); Стрі́ляний птах — людина досвідчена, яка багато чого бачила, зазнала.
2. перен., розм., ірон. Людина, яка відзначається чимсь незвичайним, особливим (перев. щодо суспільного стану, значення і т. ін.). — Еге! Так он вона який птах! — скрикнув Цупченко (Гр., Без хліба, 1958, 22); — Бачив? — сказав Степан до Василя. — Наш губрій підчепив дочку самого Дорошенка, самого головного інженера металургійного заводу. От птах! (Загреб., Спека, 1961, 72); — Коли такий птах, — міркував я про себе, — покинув дома печене й варене та подався в чужі землі по щастя, то чого ж мені мати сумнів! (Мур., Бук. повість, 1959, 50).
◊ Важли́вий (ва́жний) птах — людина, що займає високе становище в суспільстві. — Якщо вам трапляється десь на шосе «хорх», знищуйте його, не цікавлячись тим, хто в ньому їде. В ста випадках зі ста ви знищите якого-небудь надзвичайно важливого фашистського птаха (Загреб., Європа 45, 1959, 106); Люди знають, який то важний птах був землемір (Чорн., Визвол. земля, 1950, 151); Птах висо́кого польо́ту — те саме, що Пти́ця висо́кого польо́ту (див. пти́ця); Птах не на́шого польо́ту — те саме, що Пти́ця не на́шого польо́ту (див. птиця); Птах низько́го польо́ту — те саме, що Пти́ця низько́го польо́ту (див. пти́ця).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 378.