ПТАША́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що пташи́ний. Пташача пісня глухо бубонить у шибки зачинених вікон (Мирний, III, 1954, 341); Він взяв звіряче і пташаче м’ясо, Щоб готувать Зогакові на їжу (Крим., Вибр., 1965, 156); Часом зупинявся [пташок], схиляв головку і знов підносив її наглим, пташачим рухом або перехилював її набік (Фр., III, 1950, 252); Голосить-радіє пташача громада! Лиш круки дзюбаті.. не радіють (Дн. Чайка, Тв., 1960, 189); — Я не знав, що ви граєте, — защебетав пташачим голосом Кость (Л. Янов., І, 1959, 449).
◊ [Ті́льки (хіба́)] пташа́чого молока́ не вистача́є (браку́є, нема́є, нема́) — те саме, що [Ті́льки (хіба́)] пташи́ного молока́ не вистача́є (браку́є, нема́є, нема́) (див. пташи́ний).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 379.