ПТАШИ́НА, и, ж.1. пестл. Невеликий птах; птах взагалі. — Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає? — В мами спитала дитина (Л. Укр., І, 1951, 60); Якась нічна пташина проквилила десь далеко (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 441); * У порівн. Співала [Маруся] цілими днями, як пташина (Хотк., II, 1966, 44); Біля окоренка пташиною писнула суха гілка (Стельмах, І, 1962, 263).
2. збірн. Птахи. Все на світі мовчить, звірина і пташина (Зеров, Вибр., 1966, 339); — Живемо колгоспом — дай боже всякому!.. Маємо і свиняток, і коров’яток, і пташини всякої (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 380.