ПТА́ШНИК1, а, ч. Той, хто доглядає свійську птицю. В сільськогосподарській артілі ім. Димитрова організовано семінар для підготовки кадрів пташників (Наука.., 3, 1961, 39); В кооперативах і народних маєтках [Куби] ще не вистачає бригадирів, нормувальників, садівників, рільників, пташників (Рад. Укр., 20.V 1963, 3).
ПТА́ШНИК2, а, ПТАШНИ́К, а́, ч. Приміщення, будівля для утримання свійської птиці (курей, гусей, індиків, качок іт.ін.). Велике артільне дворище.. вимальовувалося одразу ж за річкою на околиці села, на протилежному пагорбі, — конюшні, корівники, пташники, кузня (Вол., Місячне срібло, 1961, 173); Для вирощування і відгодівлі птиці в колгоспі споруджено механізовані широкогабаритні пташники (Ком. Укр., 2, 1965, 53); У заражені черепашкою місця курей вивозять в пересувних пташниках (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 27); Жили вони [кури та півні] у затишному пташнику під полом (Збан., Сеспель, 1961, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 380.