ПТИ́ЧНИЦЯ, і, ж., заст. Пташниця. І чому він не вмер малим? Нащо та добра подруга матерня, птичниця, після смерті її взяла його до себе, вигодувала, виростила? (Мирний, IV, 1955, 173); Василина оддала батькові гроші і розказала, що посесор хоче найняти її за птичницю або й горничну (Н.-Лев., II, 1956, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 382.