ПУ́ГОЛОВОК, вка, ч. Личинка безхвостих земноводних, що живе у воді, має зябра та хвіст і не має кінцівок. — Це вже не риба ловиться, а якісь жаби та пуголовки (Н.-Лев., III, 1956, 391); Якби побачить хвилі ті, що зеленаво блискотіли, де пуголовки у воді, нагрітій сонечком, чорніли… (Сос., Щастя.., 1962, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 384.