ПУ́ДИК, а, ч. Пестл. до пуд1. — А що, не заробили за вік і ми, і батьки наші цих п’ять пудів? — Та воно так, а може, й не так… — Чого не так?! Візьмеш свої пудики на плечі, як миленький (Стельмах, І, 1962, 388); — Горішки-то добре родять у п’ять років один раз. Що мішок, то й три пудики… (Донч., III, 1956, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 385.