ПУДО́ВИЙ, а, е, заст. Який важить один пуд. Рушив [Яшко] помалу, мов на ноги гирі хто пудові почіпляв (Головко, І, 1957, 172); — Кулаки в нього — наче корчі. Німчик однією рукою перекидає через хату пудову гирю (Мушк., Чорний хліб, 1960, 158); // Дуже важкий. Переверніть пудові журнали та пошукайте, чи нема там чого-небудь такого, як С[вяченая] в[ода] [назва твору] — і не турбуйтесь, бо, їй-богу, не найдете (Шевч., І, 1951, 376); Щука справді була пудова (Тулуб, Людолови, І, 1957, 459); Мовчки розмахнувся Василь своїм пудовим кулаком. Морика навіть не зойкнув (Кулик, Записки консула, 1958, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 385.