ПУЗА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пуза́нь, пуза́н. — Ходи здоров, пузанчику! — Бувай, Тимоше! — відмовив Покивай (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 464); Старий батько Сидить коло хати Та вчить внука-пузанчика Чолом оддавати (Шевч., II, 1963, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 385.