ПУЛЬКА́ТИЙ, а, е, діал.
1. Опуклий.
2. Вирячкуватий. Виринає з-поміж звалищ чорний кіт і, вп’яливши свої пулькаті очі в коні, плаксиво занявкав (Черемш., Тв., 1960, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 387.