ПУЛЬСУВА́ТИ, у́є, недок.
1. Ритмічно розширюватися і скорочуватися (про серце, кровоносні судини). Руки його були гарячі, жили пульсували, як у тифозного (Л. Янов., І, 1959, 440); На худій його шиї пульсувала синя вена, така помітна й набрякла, наче її оголив хірург (Кучер, Чорноморці, 1956, 83); // Ритмічно рухатися по кровоносних судинах (про кров). Кров, що у жилах пульсує, є не що інше, як сума малих найдрібніших кровинок (Зеров, Вибр., 1966, 149); Чув [Кость], як стукотить в його грудях серце. Кров гаряче пульсувала в мозку (Донч., І, 1956, 58); * Образно. У справжньому творі мистецтва повинна пульсувати жива творча думка митця (Мист., 2, 1956, 17); // Створювати враження биття, сіпання з болем (про нарив, пухлину і т. ін.).
2. Рівномірними поштовхами коливатися, переміщуватися (про воду в морі, річці і т. ін.). На спуску, як через ворота, несподівано засиніло широке темне море.. Вкрите маленькими хвильками, воно ніби дрижало, ворушилось, пульсувало (Н.-Лев., V, 1966, 152); — Пульсують [арики], дзюркочуть день і ніч, розносячи в різних напрямках справді життєдайну вологу (Гончар, Таврія, 1952, 175).
3. спец. Безперервно, ритмічно змінювати розмір, форму, тиск і т. ін. Пульсують усі небесні тіла (Наука.. 7, 1969, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 388.