ПУЛЬТ, а, ч.
1. Підставка для нот, книжок у вигляді похилої рамки, дошки (часто на високій ніжці або на столику). — Слухайте, пане професоре! — сказала [Аглая — Феліцітас]. І, спираючи голову на руки коло пульта з нотами, почала [оповідати] (Коб., III, 1956, 357); Прокурор підвівся з свого сидіння і сперся кулаками об дощечку пульта (Фр., VI, 1951, 271); В кутку стояв рояль з котами на пульті (Панч, В дорозі, 1959, 73).
2. Пристрій, на якому зосереджено устаткування для контролю над різними об’єктами і керування ними. Особливе пожвавлення в залі пульта. Пульт — це пульс гідростанції: по його роботі визначається життєвість всього велетенського організму (Баш, На землі.., 1957, 29); Вище машинного залу — пульт головного управління (Гончар, Людина.., 1960, 243); Безпосередньо перед пілотом встановлено пульт керування космічним кораблем (Веч. Київ, 18.ХІ 1968, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 388.