ПУНКТИ́РНИЙ, а, е.
1. Накреслений пунктиром. Границю постійного льодового покриву морів показують білою пунктирною лінією (Фіз. геогр., 5, 1956, 119); // Схожий на пунктир; який створює враження пунктиру. Довгими пунктирними лініями світляні точки окреслили вулиці Нової Каховки (Жур., Вечір.., 1958, 117); Гортаємо далі. Сторінки, вирвані з того ж блокнота. Навіть сліди пунктирного прошиття аркушів (Вітч., 12, 1967, 110).
2. спец. Який відбувається або діє, по переривчастій лінії. Пунктирна сівба; Пунктирна сівалка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 389.