ПУ́П’ЯНОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до пу́п’янок. Усякі квітки розкручували свої пуп’яночки, розгортували листочки (Н.-Лев., І, 1956, 68); На вікні в горщику розцвітала нова квітка. Тільки зараз Кіра помітила пуп’яночок (Коп., Дуже добре, 1937, 231); Якось вирвала [Федорка] жовтий, старий огірок, а з ним і пуп’яночок малюсінький та зелений-зелений (Головко, І, 1957, 231).
◊ З пу́п’яночка — те саме, що З пу́п’янка (див. пу́п’янок). З пуп’яночка сирота Захарко поневірявся по наймах, так що й ніколи не бачачи неньки (Крим., Вибр., 1965, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 390.