ПУПОРІ́ЗКА, и, ж., розм. Те саме, що повиту́ха. Пішла [Мотря] до сусіди, старої баби-пупорізки, що жила недалеко від їх дворища (Мирний, І, 1949, 265); [Іван Тарасович:] От якби в тебе було яке-небудь ремество: чи вчителька, чи акушерка… [Ліна:] Тьотю, ви чуєте? Татко хотів би, щоб я була пупорізкою! (Мам., Тв., 1962, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 390.