ПУРГА́, и́, ж. Сильний вітер із снігом; завірюха, хуртовина. Надворі вже третю добу реве пурга, замітає наш будинок (Донч., V, 1957, 453); І пішли [альпіністи]. В пургу. На скелі, Де буремний чувся стогін, Де вітри валили в ноги, Забивали білий шлях (Шер., Дорога.., 1957, 20); Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі Від пург і бур скажених і сліпих (Олесь, Вибр., 1958, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 391.