ПУРПУ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до пу́рпур 1. Пурпурний колір; // Пофарбований пурпуром (про тканину, одяг та інші речі). Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Л. Укр., II, 1951, 248); Входить батько Еней, за ним товариство троянське, І на простелених тканях пурпурних місця обіймають (Зеров, Вибр., 1966, 241).
2. Який має колір пурпуру; темно-червоний або яскраво-червоний з фіолетовим відтінком; багряний. Ой, чи можна в світі жити Без пурпурного питва! (Крим., Вибр., 1965, 227); Непомітно надійшов ранок, залив пурпурним сяйвом ліс (Шер., В партиз. загонах, 1947, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 391.