ПУСТУ́НКА, и, ж. Жін. до пусту́н. Аж не віриться Ілонці, що така видатна людина сидить зараз у її хаті,.. не звертаючи ніякої уваги на чорняву бистрооку пустунку, що раз у раз шастає попідвіконню (Гончар, І, 1954, 461); * Образно. Хлопці довго спостерігали лісових пустунок [білочок], тільки переглядалися та захоплено головами крутили, от, мовляв, штукарки, от спортсменки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 403.