ПУСТІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім пустий (у 1-4 знач.). Оті прямії колоски Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром (Греб., І, 1957, 45); Іван увійшов до покоїв Ніни. Покої були пустісінькі, всі коштовні оздоби були позабирані (Фр., III, 1950, 168); ..якщо ви скажете, що кожний даний страйк — безпосередній крок до соціалістичної революції, то ви скажете пустісіньку фразу (Ленін, 36, 1973, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 400.