ПУХИ́РЧАСТИЙ, а, е. Вкритий пухирями (у 1, 2 знач.), пухирцями; який містить у собі пухирці повітря. На ніч взявся морозець. Під ногами.. дзвінко зойкали кружечки пухирчастого березневого льодку (Стельмах, Правда.., 1961, 47); В убогій, вогкій хатині, ледве освітленій пухирчастими скельцями кривих віконечок, пролунав дитячий зойк (Рад. Укр., 9.III 1964, 3); Пухирчаста осока; // Який супроводжується появою пухирів, пухирців на шкірі та слизових оболонках, на поверхні рослини (про хвороби). Під час косовиці деяких лучних та берегових рослин у окремих осіб.. можуть виникати ураження шкіри у вигляді пухирчастого дерматиту (Хлібороб Укр., 2, 1969, 39); Під час вегетації рослини кукурудзи уражаються пухирчастою сажкою, яку викликав паразитний гриб (Наука.., 3, 1959, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 407.