ПУЧНЯ́ВІТИ, іє, недок., діал. Набрякати. Я так люблю рідну матінку-землю, як любить її пшеничне зерно, що пучнявіє в ній (Козл., Сонце.., 1957, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 411.