ПХЕ, виг. Уживається при вираженні зневаги, презирства і т. ін. — Гляньте — молодесенька, а вже впивається! Ледащиця та й годі!.. Пхе! А дитя своє зовсім занедбала (Вовчок, І, 1955, 268); Рубін мріяв, що дівчина в нього буде висока й струнка, як тополя,.. прекрасна, як щастя. А ця — пхе! (Сенч., Опов., 1959, 41); // у знач. ім., невідм., зневажл. Хтось (щось), не вартий (не варте) уваги, доброго слова. Бач, яке пхе! і ні приступу до його (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 414.