ПШЕНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Рослина родини злакових, з зерна якої виробляють біле борошно, крупу та інші продукти. Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колосі (Вовчок, І, 1955, 82); Про сонце розповім, що награв ланам, Про золото пшениць, що села облягає (Зеров, Вибр., 1966, 491); Ніжність.. народжувалась у степу і лісах біля чужої роботи, де поруч жне пшеницю, чи в’яже золотий сніп, чи гребе сіно соромливе дівча (Стельмах, II, 1962, 27); Основна продовольча культура — пшениця. В ній міць держави і людей, в ній достаток робітника і селянина (Хлібороб Укр., 3, 1970, 9); Озима пшениця; Яра пшениця; * У порівн. Стигнуть зорі, як пшениця (Тич., І, 1957, 20).
◊ Гілля́ста пшени́ця див. гілля́стий; Двозе́рна пшени́ця див. двозе́рний.
2. тільки одн. Зерна цієї рослини. Сліпій курці усе пшениця (Укр.. присл.., 1955, 280); Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі (Греб., І, 1957, 49); Упросився й Пилип Притика до Карпа Здора.. Скинув до нього на сани мішечків п’ять жита — один пшениці.., та на Варвари раненько й поїхали в город (Мирний, III, 1954, 8); Люди на току Пшеницю перегартують сипку (Рильський, III, 1961, 294); // Борошно з зерна цієї рослини. Яка пшениця, така й паляниця (Номис, 1864, № 7124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 415.