ПІВДЕ́НЦІ, ів, мн. (одн. півде́нець, нця, ч.; півде́нка, и, ж.). Мешканці півдня (див. пі́вдень2). Південець, він ще ніколи не бачив лісу (Гончар, Таврія, 1952, 167); Південці двічі мало не захопили Вашінгтон, але північанам удалося відбитися (Нова іст., 1956, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 379.