ПІВДЮ́ЖИНИ, невідм., ж. Шість однакових, однорідних предметів, шість штук; половина дюжини або неповна дюжина. Фотя тепер став завзятим колекціонером, накупив на ярмарку з півдюжини різних плахот (Л. Укр., V, 1956, 245); — Та дай боже вам, — додала літня медсестра, — діточок хоч з півдюжини! (Головко, І, 1957, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 380.