ПІВКІЛЬЦЕ́, я́, с.
1. Половина кільця.
2. у знач. присл. півкільце́м, півкі́льцями. У вигляді півкільця, півкілець. На околиці міста, охоплюючи його півкільцем з флангів, били в небо вогнем, димом і гарячим газом металургійні і хімічні заводи (Собко, Справа.., 1959, 4); Впираючись в уступ, стружка обламується .. півкільцями і вилітає із заокруглення [різця] (Різальні інстр.., 1959, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 381.