ПІВМІ́СЯЦЬ, я, ч.
1. Неповний місячний диск. Півмісяць високо плаває в чистому небі (Мирний, III, 1954, 39); Тонкий півмісяць відбивавсь в Босфорі (Перв., І, 1958, 521); // Зображення у вигляді такого диска. В супроводі мірзи та чисто вбраного у військове тюрка з блискучими срібними півмісяцями на вилогах Ремо пішов у другий двір (Досв., Гюлле, 1961, 69); В двері просунулось обличчя.. з блакитною зорею на чолі, ..з таким же півмісяцем на підборідді (Л. Укр., III, 1952, 713); // Що-небудь у вигляді місячного серпа. Ольга ненароком глипнула на руки Завадки і зразу ж помітила, що вони, хоч вимиті, але все ж таки з чорними півмісяцями під нігтями (Вільде, Опов., 1954, 53); Гнат, посміхаючись обличчям і рухливим півмісяцем бороди, змовницьки підморгнув до своєї Ганни (Стельмах, І, 1962, 532).
2. у знач. присл. півмі́сяцем. У вигляді неповного місячного диска. Понижче їх стіп розсипався весь Львів півмісяцем на дні долини (Фр., VI, 1951, 151); Жовта хмара куряви, розгорнена півмісяцем, налітала ззаду й по боках (Кач., Вибр., 1953, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 383.