ПІВПОЧИ́НКА, невідм., ч., заст. Половина починка. Рано-вранці я вставала, Півпочинка не напряла: Думка серденько мутила, Все до милого летіла… (Пісні та романси.., II, 1956, 113); Мотря напряла півпочинка й почала приставлять до печі обід, як Кайдашиха злізла з печі й сіла за гребінь (Н.-Лев., II, 1956, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 386.