ПІВСЕЛА́, невідм., с. Половина села. З високого двору Сивашевого видко було півсела (Гр., II, 1963, 488); — Які ми куркулі, коли в нас німці та гайдамаки півсела спалили! (Довж., І, 1958, 156); // перен. Половина людей, що живе в селі. — Мій так само був на гуральні, як і ваш. Тоді півсела довелось би судити (Коцюб., II, 1955, 99); Я прибіг на пожежу, коли там було вже мало не півсела (Мур., Бук. повість, 1959, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 387.