ПІВСО́ТНЯ, і, ж. Кількість з п’ятдесяти осіб, предметів і т. ін.; половина сотні. Не було ще йому й сорока років, а видавалося, що мав їх із півсотні (Гр., II, 1963, 353); Ось передо мною близько півсотні поезій, присвячених С. М. Кірову (Тич., III, 1957, 22); Артем одвів своїх бійців кроків за півсотню від залишених саней і наказав залягти впоперек шосе (Головко, II, 1957, 569); // розм. П’ятдесят карбованців грошей. [Xрапко (ліче гроші):] Оце сотня… раз!.. А це півсотні. Ще тринадцять рублів (Мирний, V, 1955, 140); Коня сторгував [Карпо] у Іванівського попа, ще й не абиякого, а за сто карбованців. Півсотні оддав уже (Коцюб., І, 1955, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 387.