ПІВЧВА́РТА, ПІВЧВЕ́РТА, кільк. числ., діал. Кількість із трьох з половиною одиниць. Два годи вчив [Пістряк] часловець, півчварта года сидів над псалтирем (Кв.-Осн., II, 1956, 158); — Чоловіче, чоловіче, почому мітли? — По п’ять, — кажу.. Сторгували ми по півчверта крейцара (Фр., І, 1955, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 390.