ПІ́ВЧИЙ, чого, ч. Учасник церковного хору. — Аж з других сіл приходять до нас до церкви, щоб послухати моїх півчих (Н.-Лев., IV, 1956, 71); Священик править молебень. Замість півчих співає псаломщик (Шиян, Гроза.., 1956, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 390.